Перша книга Самуїлова ( або Перша книга царів) - розділ 21

Священні Хліби Й Меч Голіафа

¹(21">²¹-2">²) І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?

²(21">²¹-3">³) І сказав Давид до священика Ахімелеха: Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на означене місце.

³(21">²¹-4">⁴) А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться.

⁴(21">²¹-5">⁵) А священик відповів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки.

⁵(21">²¹-6">⁶) І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим.

⁶(21">²¹-7">⁷) І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.

⁷(21">²¹-8">⁸) А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул.

⁸(21">²¹-9">⁹) І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла.

⁹(21">²¹-10">¹⁰) А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі, візьми, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Нема іншого такого, як він, дай його мені!

¹⁰(21">²¹-11">¹¹) І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.

Давид Іде До Царя Ахіша В Гаті

¹¹(21">²¹-12">¹²) І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої.

¹²(21">²¹-13">¹³) І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.

¹³(21">²¹-14">¹⁴) І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду.

¹⁴(21">²¹-15">¹⁵) І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене?

¹⁵(21">²¹-16">¹⁶) Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входити до мого дому?