Перша Книга Моісеєва : Буття - Розділ 32

Перша Книга Моісеєва : Буття - Розділ 32

Божий Табір

1(32">32-2">2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.

2(32">32-3">3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.

3(32">32-4">4) І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.

Посланці До Ісава

4(32">32-5">5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.

5(32">32-6">6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.

6(32">32-7">7) І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.

7(32">32-8">8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.

8(32">32-9">9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.

9(32">32-10">10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.

Молитва Якова

10(32">32-11">11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.

Перша Книга Моісеєва : Буття - Розділ 32

11(32">32-12">12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.

12(32">32-13">13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.

13(32">32-14">14) І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

Подарунки

14(32">32-15">15) кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,

15(32">32-16">16) верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.

16(32">32-17">17) І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом.

17(32">32-18">18) І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?

18(32">32-19">19) то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами.

19(32">32-20">20) І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,

20(32">32-21">21) і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.

21(32">32-22">22) І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.

22(32">32-23">23) І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.

Змагання Вночі

23(32">32-24">24) І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

Перша Книга Моісеєва : Буття - Розділ 32

24(32">32-25">25) І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

25(32">32-26">26) І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.

26(32">32-27">27) І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.

27(32">32-28">28) І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.

28(32">32-29">29) І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.

29(32">32-30">30) І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там.

30(32">32-31">31) І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.

31(32">32-32">32) І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.

32(32">32-33">33) Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.