Книга Иова - Розділ 41

Слово Боже (далі)

¹(40">⁴⁰-25">²⁵) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?

²(40">⁴⁰-26">²⁶) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?

³(40">⁴⁰-27">²⁷) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?

⁴(40">⁴⁰-28">²⁸) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?

⁵(40">⁴⁰-29">²⁹) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?

⁶(40">⁴⁰-30">³⁰) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?

⁷(40">⁴⁰-31">³¹) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?

⁸(40">⁴⁰-32">³²) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

⁹(41">⁴¹-1">¹) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

¹⁰(41">⁴¹-2">²) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

¹¹(41">⁴¹-3">³) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

¹²(41">⁴¹-4">⁴) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

¹³(41">⁴¹-5">⁵) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

¹⁴(41">⁴¹-6">⁶) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

¹⁵(41">⁴¹-7">⁷) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

¹⁶(41">⁴¹-8">⁸) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

¹⁷(41">⁴¹-9">⁹) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

¹⁸(41">⁴¹-10">¹⁰) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

¹⁹(41">⁴¹-11">¹¹) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

²⁰(41">⁴¹-12">¹²) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

²¹(41">⁴¹-13">¹³) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

²²(41">⁴¹-14">¹⁴) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

²³(41">⁴¹-15">¹⁵) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

²⁴(41">⁴¹-16">¹⁶) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

²⁵(41">⁴¹-17">¹⁷) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

²⁶(41">⁴¹-18">¹⁸) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

²⁷(41">⁴¹-19">¹⁹) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

²⁸(41">⁴¹-20">²⁰) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

²⁹(41">⁴¹-21">²¹) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

³⁰(41">⁴¹-22">²²) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

³¹(41">⁴¹-23">²³) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

³²(41">⁴¹-24">²⁴) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

³³(41">⁴¹-25">²⁵) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

³⁴(41">⁴¹-26">²⁶) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!