Книга Иова - Розділ 6

Іов Відповідає Еліфазові

¹А Йов відповів та й сказав:

²Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

³то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!

⁴Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене.

⁵Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

⁶Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

⁷Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі.

⁸О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

⁹О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

¹⁰то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!

¹¹Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

¹²Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

¹³Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

¹⁴Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього.

¹⁵Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

¹⁶темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

¹⁷Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

¹⁸Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

¹⁹Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

²⁰І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

²¹Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

²²Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

²³і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

²⁴Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені.

²⁵Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

²⁶Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

²⁷і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

²⁸Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

²⁹Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

³⁰Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?