Книга приказок Соломонових - Розділ 7

Книга приказок Соломонових - Розділ 7

1Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

3прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

4На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

5щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

6Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

7і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

8проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

10Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

11галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

12раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона.

13І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

15Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

16Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

17постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном.

18Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

19Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

20вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого.

21Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

22він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

23як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка.

24А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

25Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

26бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

27Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат.