Книга Пісня над піснями - Розділ 7

¹(7">⁷-2">²) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!

²(7">⁷-3">³) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!

³(7">⁷-4">⁴) Два перса твої немов двоє сарняток близнят!

⁴(7">⁷-5">⁵) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!

⁵(7">⁷-6">⁶) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!

⁶(7">⁷-7">⁷) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!

⁷(7">⁷-8">⁸) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

⁸(7">⁷-9">⁹) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!

⁹(7">⁷-10">¹⁰) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

¹⁰(7">⁷-11">¹¹) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

¹¹(7">⁷-12">¹²) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!

¹²(7">⁷-13">¹³) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали? Там кохання своє тобі дам!

¹³(7">⁷-14">¹⁴) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!